У кожному віці - як у дітей, так і в дорослих є свій провідний вид діяльності. Що це означає? Це та діяльність, яка на певному віковому етапі обумовлює основні, найважливіші зміни у психіці дитини - формує психологічні новоутворення.

Коротко скажу про провідні види діяльності у дітей:

0-1 року - безпосереднє емоційне спілкування з близькими дорослими

1-3 роки - предметно-маніпулятивна діяльність (тобто, дитина вивчає різні предмети, їхні якості через різні маніпуляції з ними - крутить їх, переставляє, кидає, гризе тощо)

3-7 років - сюжетно-рольова гра (як з іграшками, так і з однолітками)

7-10 років - учбова діяльність

10-15 років - спілкування з ровесниками

15-17 років - учбово-професійна діяльність

Звісно, вказані кордони вікових періодів є орієнтовними і можуть трохи відхилятися. Також поява нового провідного виду діяльності не означає, що попередні зовсім зникають, проте на перше місце поступово виходить інший.

У дитини, психологічний розвиток якої відповідає віковим нормам, провідну діяльність не потрібно якось спеціально формувати чи стимулювати - вона виникає сама собою, коли психіка дитини до неї дозріє. Крім того, ми можемо прискорити проходження вікових періодів. Саме тому раннє навчання частіше шкодить дитині, аніж допомагає розвиватися. Слід відрізняти розвиток дитини раннього віку від раннього розвитку - це не одне і те саме. Розвиток має бути не раннім чи пізнім, а своєчасним і відповідати віковим потребам дитини - і, найчастіше, це стається саме по собі, головне дитині якомога менше заважати в цьому. Дитина сама прагне до того виду діяльності, який буде розвивати її тут і тепер. Немовля проситься на ручки, дворічка перевертає всі предмети шкереберть, чотирирічна дитина будує свій казковий світ тощо.

Прогулянки та ігри на свіжому повітрі прекрасно розвивають дитину самі по собі - тут і спілкування з іншими дітками, і гойдалки, і драбинки, і по деревах можна полазити і жучків порозглядати. Все це в комплексі стимулює її розвиток у всіх важливих сферах. Проте, що ж робити, коли ми вимушені залишатися вдома?

1. По-перше, за можливості організуйте свіже повітря вдома: частіше провітрюйте кімнату, зволожуйте повітря, витирайте пил (до речі, дитину також добре залучати до цього). Якщо у вас є балкон - можна організувавати там місце для ігор. Крім того, дитина також може спостерігати за зміною погоди і не загубитися в тому, яка зараз пора року.

2. По-друге, за відсутності можливості споглядати рослини на вулиці, залучайте дитину до поливання домашніх квітів, спробуйте разом посадити зернятко в горщик та спостерігати за його ростом. Можна доручити дитині піклуватися про таку рослинку, яку ви посадили разом, найчастіше, діти від цього в захваті.

3. По-третє, за можливості, організуйте дитині вдома можливість розвиватися фізично. Звісно, на вулиці це відбувається саме по собі - дитина бігає, лазить, гойдається, крутиться тощо. Але вдома також можна створити альтернативи. Добре, якщо у вас є спортивний куточок вдома - з драбинками, перекладинами, кільцями і т. д., але навіть за відсутності такого спеціального обладнання можна щось придумати. І, найчастіше, дитина сама це вигадує, відчуваючи потребу у фізичній активності - стрибає на дивані, бігає по кімнаті, лазить по подушках... Важливо лише подбати про безпеку, а ідеї у дитини нерідко з`являються самі. Також можна разом робити нескладну зарядку, прості фізичні вправи.

4. Залучайте дитину допомагати вам у хатніх справах, звісно, спираючись на, вікові можливості дитини. Діти, насправді, як правило, самі виявляють до цього бажання. Наприклад, трьохрічна дитина вже може сама як мінімум прибрати іграшки та витерти пил з невисоких поверхонь. Не зважайте, що поки що вона робить це не надто якісно - вона таким чином тренується та не втратить бажання допогати вам, коли підросте.

5. Ніколи не втрачає актуальності малювання, ліплення, аплікації. З найменшими можна малювати безпечними пальчиковими фарбами та ліпити з тіста, більш дорослі дітки можуть малювати пензликом, олівцями та ліпити з пластиліну чи модуліну. Спочатку можна ліпити чи малювати разом з дітьми, а згодом вони вже самі можуть це зробити. Не варто перейматися через недосконалість їхніх робіт - головне, щоб процес був цікавим для дитини та щоб вона самостійно творила. Діток від 5-ти років можна знайомити з орігамі - крім дрібної моторики, це також добре розвиває зосередженість уваги та наполегливість. Сюди ж можна віднести складання пазлів та конструкторів, які можна знайти відповідно до будь-якого віку дитини.

6. Читайте казки та оповідання і обговорюйте їх. Намагайтеся запитувати дитину, чому, на її думку, герої вчинили тим чи іншим чином. Вигадуйте власні фінали казок та створюйте власні казки. Розігруйте сюжети з них з іграшками. Попросіть дитину підготувати для вас власну театральну виставу

7. Перегляд мультфільмів та дитячих кінофільмів також може бути корисним, якщо не займає увесь час дитини та за змістом відповідає її віку. Найкраще подивитися мультфільм спершу разом з дитиною, щоб пояснювати за потреби незрозумілі для неї моменти. Мультики, як і казки, по завершенні добре обговорювати.

8. З дітьми дошкільного віку можна починати грати в настільні ігри: шашки, шахмати, нарди. Це може бути одночасно цікаво як дитині, так і батькам, а також розвиває стратегічне мислення.

Варіантів того, як зайняти дитину під час карантину - безліч. Але, важливіше за все - відмовитися від ідеї того, що дитину повсякчас потрібно чимось займати. Як я вже вказувала, діти самі прагнуть до тієї діяльності, яка їх розвиває і, трохи понудьгувавши, зможуть самі вигадати собі заняття. Досить часто ми боїмося того, що дитині стане або стало нудно - і ми миттєво прагнемо вигадати для неї якесь заняття. Проте в нудьгуванні немає нічого страшного. Як не дивно, це найбільш сприятливий стан для творчості. Чим старшою стає дитина, тим меншою має бути батьківська ініціатива в тому, чим зайнятись дитині. Інакше дитина, а потім підліток та вже дорослий - може вирости безініціативним та неспроможним самостійно знайти те, що йому буде цікаво. В деяких випадках це може вилитися в постійний пошук швидких засобів справитися з нудьгою, часто деструктивних - наприклад, надмірне захоплення комп`ютерними іграми, алкоголем, наркотиками.

Згадаймо дитячі оповідання Андрія Усачова про розумну собачку Соню:

Собачка Соня сиділа одна у своїй квартирі та дуже нудьгувала.

Мабуть, саме тому, з нею і траплялися всілякі цікаві історії.

Адже коли стає нудно, завжди хочеться зробити щось цікаве.

А коли хочеш зробити щось цікаве, що-небудь обов`язково вийде.

А коли що-небудь виходить, завжди починаєш думати: а як же це вийшло?

А коли починаєш думати, чомусь стаєш розумніше.

А чому - нікому не відомо!

Тому собачка Соня і була дуже розумною собачкою

Анна Солонар - дитячий та дорослий практичний психолог, автор блогу про психологію та психотерапію "Here Now"